Не хочу закладатись,
Знаю, що буває гірше,
Ніж недорослість в почуттях,
І все стає лиш холоднішим,
І тоне в чорно-білих снах.
Я чула, як дзвенять кришталем
Розбиті замки і міста,
Та жоден звук мене не ранить,
Ніж той, як в темінь падає сльоза.
Одна вона – і все летить донизу,
І мрії розсипаються у попіл,
У мінус котяться щомиті
Душі ошуканої тепло і спокій.
Ти відступаєш і стихають кроки.
Сміливості тобі забракло, знаю вже,
А я стою у темряві своїх думок
І у відлунні слів:
„Було то варте, та пройде і це”
список произведений
|
Авторы
|